Бій у Катеринославі, 1917 рік

                                   Реферат
з Історії Збройних сил України
на тему : “Бій у Катеринославі”(1917р.)
студента 33-ю взводу
Бонюка Олексія Петровича



Київ 1996


Наприкінці грудня 1917 року в Україні склалась вкрай напружена політична
ситуація . Тривала ворожнеча в керівництві Центральної Ради , а Центральна
Рада та Раднарком в свою чергу конфліктували між собою . Раднарком не міг
дійти згоди із більшовиками Харкова , а харківські більшовики не хотіли
визнавати самостійність київських більшовиків .Тривала боротьба
Раднаркому з Донським урядом та білогвардійцями , ситуація на німецькому
фронті була нестабільною в тилу панував розлад та анархія . За таких
обставин неможливо було вирішити кожну проблему окремо , а тому українські
та радянські діячі перебували у розгубленості , оскільки ані перші ані
другі не наважувались брати на себе вирішення усіх проблем .
За вирішення цих проблем взявся Раднарком , згідно з особистим наказом
Леніна була призначена особа , яка б керувала бойовими діями проти донців ,
білогвардійців та “їх посібників “.Це був В.Антонов -Овсієнко .Під
посібниками Ленін мав на увазі Центральну Раду . Але завдання це було не з
легких оскільки Харківські більшовики не підтримували відкриту агресію
проти Центральної Ради . Але не зважаючи на це радянські війська поступово
почали переходити до бойових дій . Яскравим прикладом можуть слугувати
збройні сутички на станціях Лозовій та Синельниково . Подальші кроки
В.Антонова-Овсієнко вгадати було неважко - Харків та Кареринослав . Тим
більше , що Харків уже знаходився у його руках , а Катеринослав з великою
кількістю місцевої червоної гвардії в будь- який момент готовий був
повстати .
Збройна сутичка у Катеринославі , на відміну від попередніх , була вже
відкритим втручанням у внутрішні справи України , служила початком війни
Раднаркому з Центральною Радою .Адже попередні сутички можна було пояснити
необхідністю боротьби з білогвардійцями Корнілова та Донським урядом
генерала Каледіна , а в цьому випадку втручання у відносини між
українською владою Катеринослава та більшовицьким ревкомом було
неприхованою агресією . Навіть Антонов -Овсієнко в своїх записках наводить
наказ за яким загону Єгорова доручалось підняття в Катеринославі повстання
та захоплення міста .
На той час в Катеринославі нараховувалось близько 1500 багнетів військ
Центральної Ради . За спогадами Антонова -Овсієнко там знаходилось 5000
червоногвардійців , полк імені Пилипа Орлика , що тяжів до останніх ,
нейтральна артилерія та 1500 гайдамаків . Як згадував генерал М.Омельянович
-Павленко , вже восени 1917 року в Катеринославі був утворений гайдамацький
курінь , який був єдиною місцевою військовою українською формацією .Але
більш реальною виглядає інформація про наявність в місті трьох українських
угрупувань: Катеринославського куреня “вільного козацтва”, Сердюцького
полку імені П.Орлика та зукраїнізованого 134-го Феодосійського . Що ж
становили ці військові підрозділи : гайдамацький курінь був
укомплектований переважно з добровольців і справляв дуже добре враження
.Звичайно до нього вступила студентська та гімназична молодь , яка не мала
військової підготовки . Цей курінь знаходився під командуванням майбутнього
захисника Карпатської України тоді старшини , а потім штабс -капітана
Сергія Єфремова . Йому допомагав теж старшина і його брат Олександр Єфремов
та комісар Центральної Ради інженер Іван Труба .
Другим військовим формуванням на яке спирались місцеві представники
Центральної Ради був 134-й Феодосівський полк . Радянські комісари у своїх
спогадах писали, що цей полк під впливом агітації офіцерів схилявся до
підтримки української влади .Разом з гайдамацьким куренем Феодосійський
полк нараховував близько 1500 багнетів , але навіть за такої чисельності
враховуючи непідготовленість студентів навряд чи він був серйозною
перепоною для більшовиків .
Третім підрозділом , що мав відношення до військ Центральної Ради , як
зазначалось був сердюцький полк імені Пилипа Орлика . Цей полк прибув з
півночі . Цей полк був створений влітку 1917 року з вояків -українців 60-ої
дивізії на Північному фронті . Переважали в полку українські кадри 240-го
російського полку , а очолював його підполковник Липовець . Після
Жовтневого перевороту у Петреграді більшовики значно посилили вплив у
цьому полку .На чолі військової ради став українець - більшовик , який
поступово почав демобілізовувати кращі кадри . За таких обставин полк
залишила значна кількість старшини . Підполковник Липовець втратив вплив на
вояків полку , оскільки ті робили на нього замах . Незабаром майже повністю
збільшовичений полк виїхав до Катеринослава . Хоча він складався з
українців , але більшовицькі погляди переважали за інтересидержавницькі.
Сила полку сягала майже 1000 багнетів . Не зважаючи на те, що і самі
більшовики висловлювали побоювання щодо прихильності даного полку , але
врешті під час вуличних боїв він виступив на боці більшовиків.
Крім того в місті знаходились 228-й та 271-й запасні полки , запасний
гарматний дивізіон та запасний уланський ескадрон. Піхотні підрозділи
оголосили підтримку більшовиків , але були роззброєні і не становили
серйозної військової сили . Гармаші ж підтримували війська ЦР . Уже під час
боїв деяка частина солдатів хнову була озброєна більшовиками та брала
участь в подіях на їхньому боці.
Досить чисельною була червона гвардія Катеринослава . Однак справжня її
чисельність була набагато меншою ніж писав Антонов -Овсієнко . Загалом
чисельність червоної гвардії доходила до 2000 багнетів , які отримали
10000 квинтівок , 10 мільйонів патронів , десять кулеметів та кількасот
наганів за допомогою Леніна .З такими силами можна було виступати проти
військ ЦР.
Незабаром було знайдено і привід до повстання . Ним став броньовик ,
який 24 грудня гайдамаки привезли з Олександрівська і кілька
разів прїхали на ньому по проспекту. Споївши охорону броньовика вином ,
більшовики вивезли його на подвір”я Брянського заводу . На ранок 26 грудня
представники української влади прибули на завод з умовою повернути
броньовик до 14-00 . Звичайно, що червоногвардійці броньовик не повернули ,
а тому 8 січня у Катеринославі було розпочато вуличні бої . Розташована
біля монастирського лісу артилерія почала обстріл Брянського заводу .
Украйнські підрозділи міцно закріпились на околиці міста , де знаходились
їхні казарми і вжили заходи для розміщення посилених загонів на станції
та на вокзалі Катеринослава. Крім того, в центрі міста , на пошті були
зібрані потужні сили для штурму Ради робітничих та солдатських депутатів,
де знаходився Ревком з великим червоногвардійським загоном. Поруч із
Озерним базаром розташовувалися резерви військ ЦР. Полк ім. Орлика , що
перебував у казармах , оголосив про свій нейтралітет. Про це оголосили і
228-й та 271-й запасні полки.
Головні сили червоногвардійців дислокувались на Брянському заводі. З
розробленим планом більшовики створили кілька ударних груп , які направили
в різні кінці міста. Але вжиті ними заходи виявились недостатніми. Увечері
26 грудня українські підрозділи майже повністю оволоділи ситуацією і в
приміщенні міської думи розпочалися мирні переговори. Звичайно для
більшовиків ці переговори були зволіканням часу, оскільки за наказом
Антонова-Овсієнко їм на допомогу вирушив загін червоногвардійців на чолі з
Єгоровим, крім того вони всіма засобами намагались притягнути на свій бік
нейтральні полки. 27 грудня в зв”язку з переговорами вся перша половина
дня минула в спокої, але це дало змогу більшовикам оговтатись та
мобілізувати свої сили: до будинку Рад підійшло солідне підкріплення -
червоногвардійці Амурського та Брянського заводів і частина полку ім.
Орлика згодилась виступити на їх боці. Цей полк захопив батарею, що
обстрілювала Брянський завод і вибив підрозділи ЦР з вокзалу. Розуміючи
важливість захоплення будинку Рад, українські частини в ніч з 27 на 28
грудня пішли в наступ, але ця атака закінчилась невдачею. Тією ж ніччю на
станцїю Ігрень , що поруч з Катеринославом, прибув загін Єгорова, в якому
був навїть бронепоїзд. В місті продовжував майоріти жовтоблакитний прапор
лише над однією будівлею - поштою. У ніч на 29 грудня російський загін з
тилу ввірвався на пошту, пудкріплений атакою катеринославців. О 12 годині
ночі українські представники підписали акт капітуляції.В результаті боїв
російські червоногвардійці втратили 10 чоловік убитими та 20 пораненими ,
а катеринославці - 11 убитими і кілька десятків поранених. На жаль даних
про втрати українських підрозділів немає. Частини решток військ
Центральної Ради відійшли до Олександрійська. Один загін гайдамаків виїхав
до Києва, де згодом брав участь в обороні столиці від радянських військ.

Піля бою в Катеринославіможна було вже сказати. Що більшовицький уряд почав
вести відкриті бойові дії проти Центральної Ради. Отже, розпочалась
українсько-більшовицька війна. Україна була втягнута в громадянську війну,
початок якій поклав похід Антонова-Овсієнка проти білогвардійців .



Література:
1.Революція на Україні , К.1930
2.Новіков А. Катеринославський жовтень. К.87
3.Д.Дорошенко .Історія України.
4.ПотаповМ.ЧервонаГвардіяКатеринослава.К.87 5.Я.Тинченко . Перша українсько-
більшовицька війна (грудень 1917-березень 1918).К96

Join Us On Telegram @rubyskynews

Apply any time of year for Internships/ Scholarships